ПРО НАС
Від директора Ольги Данилюк:
Коли безумство стає нормою повсякденного життя, театр може стати певним прихистком.
Театральный проект Листи Незнайомому Другу з Нью Йорка cтворювався у зоні конфлікту на сході України. Під час моїх частих подорожей до лінії фронту я почула історію, що вразила мою уяву. Волонтерка Олена Розвадовська розповіла мені дивну пригоду хмурої, тривожної ночі у селищі Новгородське, що знаходиться на лінії розмежування, під час Різдва у 2015 році. Олена чекала на машину, що мала її забрати на абсолютно темній вулиці без світла. Звуки міноменометів та військові машини, що постійно проїзжали мимо були єдиними " признаками життя" . Коли вона побачили групу дітей, що вималювалась у темряві, то сприйняла це як видіння. Діти виявилася справжніми, рядженими для Маланкування. З цього прагнення свята незважаючи на страхи війни і починається вистава.
Підлітки, що вийшли на темні вулиці, щоб створити свято, були учасниками аматорського театрального колективу під керівництвом Тамари Тиніцької. Ми зустрілися у Новгородському і почали працювати над проектом разом. Матеріал для вистави напрацьовувався разом з підлітками, які висловили своє сприйняття війни. Ми мали за мету сказати про те, що насправді відбувається в той час як ЗМІ спотворюють реальність, розганяючи пропоганду і ненависть. Сама історія містечка, заснованого німецькими менонітами з незвичайною назвою Нью Йорк, що зберігалась до 1951 року, надихнула на віртуальний діалог з Незнайомим Другом, який можливо живе у великому Нью Йорку. Дитячи листи Незнайомому Другу пронизують усю драматургію вистави, в якій 16 дітей-акторів ведуть глядачів у подорож прифронтовими містами через свої мрії і сподівання.
Вистава - променад займає десять локацій, де глядачі ідуть по стежці всипаній сілью, сам простір обмежений табличками " обережно міни" - знак, який вже став звичною частиною ландшафту на сході. Провідниками у цей світ є діти - "актори" з Новгородського, що грають самих себе. Глядач потрапляє до розбомбленої квартири, далі до маленького сховища і в майбутній музей Новгородського, а звідти у простір особистих історій, поезії і пісень. Подорож продовжується через віртуальний простір, де відео з парку у Новгородському співіснує з відео - посланням Незнайомого Друга, в ролі якого виступив Йоханес Бірінгер. У розповіді Йоханес згадує своє найкраще Різдво, коли він опинився один у пустому кінотеатрі у Чікаго. Відкриваються штори у наступну кімнату - це імпровізоване кабаре, де співачка Есміра Гасанова виконує знаменитий хіт Нью Йорк, Нью Йорк ! З омріяного Нью Йорку глядач потрапляє у місцевий клуб Нью Йорк: невеличка сцена для танцю, шампанське і диско - куля, відеозапис пісні - гімна Новгородському у професійному виконанні шахтаря - пенсіонера. Все це створює атмосферу чарівного ескіпізму у радянську культуру, яка несподівано переривається суворістю фактів. Важка індустрія Донбасу створює підвищену небезпеку екологічної катастрофи для усього регіону в разі пошкодження. Жартома, "актор" Нікіта Шевченко розказує історію про рідний запах фенольного заводу, по якому завжди можна впізнати Новгородське. В підтвердження розповіді демонструється технічний нафталін - одурманюючий запах якого можна відчути на собі.
Глядач поступово занурюється у індустріальну культуру регіону. Діти синхронно марширують під оптимістичний шахтарський гімн на фоні відеоряду зройнованих шахт. Вони проводять глядача далі у "шахту" послухати аудіозапис розповідей шахтарів. Ця розповідь про Торецьк - місто шахтарів. Раптовий звук сирени і дим виштовхує глядача у іншу локацію - бомбосховище Авдіївського Коксохіму. Це єдине безпечне бомбосховище, яке стало домом для усіх мешканців Авдіївки під час інтенсивних обстрілів, включаючи котів і собак. Історію про виживання і боротьбу за роботу заводу розказує директор Муса Магомедов. Для закінчення вистави діти вибрали пісню "Дешеві драми" Валентина Стрикало, яку співають під гітару - так вони люблять проводити свій вільний час. Але на глядача ще чекає сюрприз на виході: чай, торт "Шахтарський", місцеві продукти і пісня - привітання від учасника проекту Кирила Демянова.
Діти завжди дивуються, чому дорослим так важко повірити у щось хороше, довіряти і миритися.
Коли безумство стає нормою повсякденного життя, театр може стати певним прихистком.
Театральный проект Листи Незнайомому Другу з Нью Йорка cтворювався у зоні конфлікту на сході України. Під час моїх частих подорожей до лінії фронту я почула історію, що вразила мою уяву. Волонтерка Олена Розвадовська розповіла мені дивну пригоду хмурої, тривожної ночі у селищі Новгородське, що знаходиться на лінії розмежування, під час Різдва у 2015 році. Олена чекала на машину, що мала її забрати на абсолютно темній вулиці без світла. Звуки міноменометів та військові машини, що постійно проїзжали мимо були єдиними " признаками життя" . Коли вона побачили групу дітей, що вималювалась у темряві, то сприйняла це як видіння. Діти виявилася справжніми, рядженими для Маланкування. З цього прагнення свята незважаючи на страхи війни і починається вистава.
Підлітки, що вийшли на темні вулиці, щоб створити свято, були учасниками аматорського театрального колективу під керівництвом Тамари Тиніцької. Ми зустрілися у Новгородському і почали працювати над проектом разом. Матеріал для вистави напрацьовувався разом з підлітками, які висловили своє сприйняття війни. Ми мали за мету сказати про те, що насправді відбувається в той час як ЗМІ спотворюють реальність, розганяючи пропоганду і ненависть. Сама історія містечка, заснованого німецькими менонітами з незвичайною назвою Нью Йорк, що зберігалась до 1951 року, надихнула на віртуальний діалог з Незнайомим Другом, який можливо живе у великому Нью Йорку. Дитячи листи Незнайомому Другу пронизують усю драматургію вистави, в якій 16 дітей-акторів ведуть глядачів у подорож прифронтовими містами через свої мрії і сподівання.
Вистава - променад займає десять локацій, де глядачі ідуть по стежці всипаній сілью, сам простір обмежений табличками " обережно міни" - знак, який вже став звичною частиною ландшафту на сході. Провідниками у цей світ є діти - "актори" з Новгородського, що грають самих себе. Глядач потрапляє до розбомбленої квартири, далі до маленького сховища і в майбутній музей Новгородського, а звідти у простір особистих історій, поезії і пісень. Подорож продовжується через віртуальний простір, де відео з парку у Новгородському співіснує з відео - посланням Незнайомого Друга, в ролі якого виступив Йоханес Бірінгер. У розповіді Йоханес згадує своє найкраще Різдво, коли він опинився один у пустому кінотеатрі у Чікаго. Відкриваються штори у наступну кімнату - це імпровізоване кабаре, де співачка Есміра Гасанова виконує знаменитий хіт Нью Йорк, Нью Йорк ! З омріяного Нью Йорку глядач потрапляє у місцевий клуб Нью Йорк: невеличка сцена для танцю, шампанське і диско - куля, відеозапис пісні - гімна Новгородському у професійному виконанні шахтаря - пенсіонера. Все це створює атмосферу чарівного ескіпізму у радянську культуру, яка несподівано переривається суворістю фактів. Важка індустрія Донбасу створює підвищену небезпеку екологічної катастрофи для усього регіону в разі пошкодження. Жартома, "актор" Нікіта Шевченко розказує історію про рідний запах фенольного заводу, по якому завжди можна впізнати Новгородське. В підтвердження розповіді демонструється технічний нафталін - одурманюючий запах якого можна відчути на собі.
Глядач поступово занурюється у індустріальну культуру регіону. Діти синхронно марширують під оптимістичний шахтарський гімн на фоні відеоряду зройнованих шахт. Вони проводять глядача далі у "шахту" послухати аудіозапис розповідей шахтарів. Ця розповідь про Торецьк - місто шахтарів. Раптовий звук сирени і дим виштовхує глядача у іншу локацію - бомбосховище Авдіївського Коксохіму. Це єдине безпечне бомбосховище, яке стало домом для усіх мешканців Авдіївки під час інтенсивних обстрілів, включаючи котів і собак. Історію про виживання і боротьбу за роботу заводу розказує директор Муса Магомедов. Для закінчення вистави діти вибрали пісню "Дешеві драми" Валентина Стрикало, яку співають під гітару - так вони люблять проводити свій вільний час. Але на глядача ще чекає сюрприз на виході: чай, торт "Шахтарський", місцеві продукти і пісня - привітання від учасника проекту Кирила Демянова.
Діти завжди дивуються, чому дорослим так важко повірити у щось хороше, довіряти і миритися.
